#ковтокслова (Лк 9:44-50)
Ісус з учнями крокує собі, а ті як першокласники на перерві в школі почали гризтися, хто з них самий крутий. Один: “Та я, бо я ж його найперший учень!” Інший: “Ти що, братан, я тут рибою сім’ю кормлю, ясно що я головний!” І от Ісус такий стоїть, слухає цей дитячий “батл” і думає: “Ну капець, ви серйозно?”. Лука нам каже, що Ісус “зрозумів наміри їхніх сердець”. От вам ще одна суперсила Ісуса – він не тільки чудеса творить, а ще й усі наші замисли бачить, як рентген.
І тут думаєш: ну що, Ісус зараз зарядить їм пару гострих слів, щоб аж зачмиріли. Але ні, наш Учитель не з тих, хто на розборки йде. Він бере малу дитину, ставить її посеред і каже:
– Хто приймає таку малечу в моє ім’я приймає мене. А хто мене приймає – той приймає самого Бога.
І тут головна фраза:
– А знаєте що? Найменший серед вас – він і є першим, найкрутішим і головним!
Опа! Перевернув все з ніг на голову, так що хлопці навіть не знали, як тепер далі цей батл продовжувати.
Ну а тепер до тебе питання: тобі ок бути “найменшим”? Чи ти завжди намагаєшся стати головним, щоб тебе всі помічали й лайкали всі твої фото? Може, замість того, щоб закидати себе в топ, просто почнеш жити нормально, служити людям і кайфувати від життя? Бо справжня сила не в тому, щоб всі знали, що ти крутий, а в тому, щоб уміти бути простим.
#ковтокслова 16.10.2024
Образ: T. Anderson
Джерело: Vyacheslav Okun SJ